У вирі думок і надій
У вир думок потрапив невблаганний,
Несе мене щомиті від землі,
І я не можу втриматись, не можу опиратись,
Тій дикій силі, внутрішній імлі.
Ось знову я окутаний думками,
Прийняти світ таким, яким він є?
Та правди мені ніде приховати,
Вона перед очима раз-у-раз стає.
Вона - життя, часом - покій чеканий,
Буває - сум моїх переживань.
І їй поки не можна розуміти,
Мені не уникати довго цих страждань.
Що за життя без світла, без надії?
Моє життя - двобій природ,
Писимістичних сцен майбутньої події,
Або омріяних незбувшихся пригод.
Ось світло денне пробивається крізь вікна,
Ось чари сутінків повільно настають,
Думки ще в силі, та вони мені не милі,
В уяві нишком хибний образ подають.
Як далі істині шляхи шукати,
Собі не вірити? і в думі золотій,
Пейзажі мальовничі відшукати?
А як не справдиться -
це шепіт марних мрій.
06.11.07
Нашим любим політикам
"...Living on a razors edge,
Balancing on a ledge!"
Iron Maiden "The Evil That Men Do"
Захисники святі свого народу,
Що ладні запросто своє життя
Віддати, щоб державу згодом,
Очистити від старого сміття!
Краплинки на очах хиткі й прозорі,
Та радість і високі почуття,
Охоплюють від слів таких поволі,
Політика державного життя.
Та не про вас це! Заспокойтеся, шановні,
"Порядок в залі! Тиша! По місцях!" -
Це голос спікера вже чується в роботі,
Робота та неначе в діжці цвях.
Ще спікер поки має мікрофона,
І депутати всі скуповують місця,
Мільйона до мільйона - два мільйона,
Мандатик сину він отримав на зайця.
Усі вітаються, цілуються, регочуть,
Робота в бідолашних аж кипить,
Натицьнуть кнопку Пан уже не хочуть,
Бо пальчик трошечки уже болить.
З трибуни сипляться гучні заяви,
З трибуни мовить гасла комуніст:
"Ми за народ й комуністичні ідеали!"
(За тих, хто дасть побільше владних місць).
Хтось думає, хтось спить або читає,
Хтось вийшов попоїсти у буфет,
Можливо, хто сидить й вірші складає,
Або чита проект закону про бюджет.
Коли ж вам стане часу для народу?
Коли ж ви спуститесь з святих небес?
Терпіти нам уже зовсім не змога,
Гальмуєте наш незначний прогрес.
04.11.2007
Покой справедливости
"...waiting for justice of the peace!"
Iron Maiden "Justice of the Peace"
Ночью тихой снится сон,
Земля в сиянье голубом,
Небо манит к себе взгляд...
Лунный свет играл с рекой,
Древний лес хранил покой,
В сфере темной звездопад...
Тени мертвых встают вновь,
На их лицах видна кровь,
Ночь расправ устроил ад.
Силы света в тишине,
Их дух давно готов к войне,
Я знаю точно, нет пути назад.
Я - грозный гром не без побед,
Я - диких молний яркий свет,
Я шквальний ветер, сам не свой,
Мне нужно обрести покой.
Сегодня будет смертный бой,
Исход его - святая кровь,
Невинно пролита, но я -
В день этот буду им судья.
Бой начался в пыли дорог,
Огонь уже коснулся ног,
И смерти жадной виден взгляд...
Их жизнь висит на волоске,
Мученья страшные везде,
Чертовски бешен адский гад.
И ей не жаль этих ребят,
Что жизнь дадут за мир подряд,
Ей власть нужна, но я не зря,
Сегодня им буду судья.
Я - грозный гром не без побед,
Я - диких молний яркий свет,
Я шквальний ветер и герой,
Мне нужно обрести покой.
Судьба летит на крыльях ночи,
Мир темных сил не так уж прочен,
Я - справедливость! бейте в звон!
Закон - суров, но он - закон!
...
И солнца свет светил в окно,
Мой сон прошел, так суждено,
Проснувшись, знал только одно,
Покой душе обретено!
Літо-осінь 2007
Сцена перша. Страта (Рік дві тисячі сьомий)
Минулий рік готується до страти,
Ми скоро новий приведем до влади,
Вже гільйотина зачекалась на дворі...
До страти залишилося два дні.
Минулий рік день новий зустрічає,
Безхмарне небо, сонце гарно сяє,
Птахи співають радісних пісень...
До страти залишився один день.
І він настав. Для року, що минає,
Вже кари більшої, ніж смерть, немає.
Блиск металевий сумно очі засліпляє,
Бо лезо нове запах крові ще не знає.
У жилах, що несуть миттєвостей моменти,
Вони залишаться у згадках назавжди,
Усі щасливі дні, що так минали швидко,
Та згодом в небутті залишаться вони.
Січень 2007
Зміни
Раніше жив одним світлим бажанням,
В деражаві новій жити, яку ми
Нарешті виведем із хибного палання,
У новий світ, нові омріяні шляхи.
Зростав, постійно живлячи надію,
І вище всього був державний інтерес,
Який із дії перетворювавя в мрію,
Що тала й відлітала в синь небес.
Ішли роки і зміни неминучі,
Проникли раптом у моє життя.
Ось я зустрів її й чуття жагуче,
Виповнювало душу каяттям.
Держава - мрія, а вона - реальність,
Нехай раптова, швидкоплинна, та вона,
Змінила світ і разом цю реальність,
За що ти так? назад шляхів нема.
Я вірю долі, що іде поряд зі мною,
І все це відбулось не просто так.
Не випадкове це знайомство із тобою,
Дарунок долі, новий світлий знак.
09.11.07
|
![_-[RAP - wallpaper]-_ foto, baner, wallpaper](http://i.io.com.ua/img_s/s00017366_n1_0.jpg){kind=small}
